четверг, 29 октября 2015 г.

Świat potrzebuje solidarności, czyżby nie?

Przez pięć dni, 23-27 października w Warszawie odbywała się konferencja, o wielowymiarowej nazwie, która całkowicie odzwierciedla dzisiejsze społeczne, ekonomiczne i polityczne realia w państwach należących niegdyś do Związku Radzieckiego - „Świat potrzebuje solidarności”.
Braterstwo, wsparcie, pomóc oraz zwiększona współpraca w walce o demokrację: o ile realne jest osiągnięcie tych celów, gdy wszyscy mieszkamy w różnych państwach oraz w różnych rzeczywistościach. Wydawałoby się że jest to pytanie retoryczne. Jednak dysydenci z różnych państw świata, których łączy nie tylko wspólna trudna przeszłość- walka o wolność oraz wartości ludzkie- lecz także wspólna wizja przyszłości, znają „przepis” na wyjście państw z kryzysów, wiedzą jak zwalczyć reżimy dyktatorskie, wiedzą też jak obudzić świadomość społeczną. A co najważniejsze- wiedzą jak działać.

Dzięki wparciu medialnemu ze strony Media IC wiedzę tą mógł uzyskać każdy, kto dołączył się do przeglądu konferencji na żywo w Internecie. Za pomocą instrumentów Google” Google+, Hangout, YouTube oraz Gmail udało się zorganizować spotkane polskich i ukraińskich dziennikarzy w niedziele, w dniu głosowania oraz czterogodzinną translacje następnego dnia, w poniedziałek. Co więcej – zadać swoje pytanie mógł każdy chętny z któregokolwiek państwa świata, i od razu otrzymać odpowiedzi od prowadzących wschodnioeuropejskich bohaterów walczących o demokracje, usłyszeć ich opinię i wnioski. Translacja odbywała się na żywo z tłumaczeniem synchronicznym za pomocą instrumentów Google.


Konferencja, która połączyła w sobie kilka szczególnie ważnych kwestii - 25-lecia stworzenia koordynacyjnego Centrum Warszawa'90 oraz wybory parlamentarne w Polsce - potrafiła zebrać wyjątkowych ludzi w jednym miejscu, połączyć ich wiedzę oraz doświadczenie życiowe które są bezcenne dla niniejszego pokolenia.
Uczestnicy konferencji obserwowali przebieg wyborów, analizowali poprzednie wyniki, dyskutowali nad problemami, które istnieją we współczesnych realiach oraz określali możliwości przezwyciężenia tych problemów oraz swoje miejsce w tak niełatwych procesach.
Translacji tej imprezy w internecie pozwoliła zrobić tą unikatową wiedzę dostępną dla każdego.

Dysydenci: to niezwykli ludzie. Są to nadosobistości, którzy oddali najlepsze lata swojego życia walce o demokrację, oraz ruchu przeciwko nurtowi socjalizmu i komunizmu. Niestety, nie wszystkim udało się osiągnąć postawiony cel. Wiele z nich nadal żyje w państwach, gdzie nie ma wolności słowa czy wypowiadania się, gdzie demokracja jest tylko deklaracją na papierze, lecz nie istnieje w życiu realnym. Właśnie dlatego, zgodnie z opinią większości uczestników, Polska jest chyba najlepszym z możliwych przykładów - państwo, gdzie demokracja się rozwija, a obywatele czują się bezpieczni. Lecz oczy dysydentów widzą więcej, czują lepiej i nowe wyzwania współczesnego świata wcale je nie przerażają. Podczas różnorodnych paneli dyskusyjnych obecni mogli usłyszeć i o wojnie hybrydowej, i o możliwych zagrożeniach w procesie rozwoju demokracji, i o zewnętrznych wrogach, którzy udają że są zbawicielami, i o rewolucjach oraz ich następstwach.

Inaczej mówiąc, dotknęliśmy wszystkiego co każdy z nas tak czy owak przeżywa - tylko w swoim państwie. Wydarzenia, świadkami których jesteśmy tu i teraz, nasza codzienna walka za swoje prawa z całkiem realną świadomością swoich obowiązków i całkowitą gotowością wziąć na siebie odpowiedzialność. Każdy z nas w tej niełatwej codziennej pracy potrzebuje pomocy, wsparcia, gdyż właśnie dzięki solidarności padł reżim socjalistyczny. Dodaje skrzydeł, czyżby nie? Lecz czy nie właśnie to chcieli przekazać nam organizatorzy konferencji? Wesprzeć własnym przykładem, własną historią, własnymi realiami, własnym optymizmem i oraz niepohamowaną żądzą wolności.

Organizatorem Konferencji „Warszawa'90” było Stowarzyszenie Dziennikarzy Polski, a moderatorem Sz. P Jadwiga Chmielowska - jedna z koordynatorów ruchu Solidarność. Ukraińscy dzienikarzy, którzy obserwowali przebieg wyborów - przedstawiciele Niezależnego Związku Medialnego Ukrainy.

Jak na mój gust, to się udało!


Oksana Denisiuk, Fundacja Media IC 
Tłumaczenie Aleksandry Biilewicz 

Zdjęcia z konferencji: 
Album № 1
Album № 2
Album № 3

Як зібрати кошти в Інтернет, щоб здійснити свої мрії

Спільнокошт (краудфандинг) - це практика фінансування проекту або підприємства за рахунок грошових внесків від великої кількості людей, що, як правило, збираються через Інтернет. Однак, це не чарівна паличка. Щоб зібрати кошти, потрібно знати деякі важливі речі, про які йшлося на #‎tech2empower в America house.

По-перше, потрібно обрати один із сайтів, призначених для збору коштів. На думку, тренерки Eileen Brewer - технічної радниці, WAKE, одним з найкращих варіантів для збору коштів є сайт Indigogo.

Першочергові завдання кампанії на Indiegogo

  • Вивчіть інші кампанії
  • Вирішіть, якою буде ваша перша кампанія 
  • Заповніть письмову частину
  • Запишіть 1-3-хвилинне відео
  • Складіть список “фішок”, які легко надати
  • Пропишіть профіль вашої організації
  • Визначте відповідальних членів команди і створіть їх профілі
  • Визначте тривалість кампанії
  • Вирішіть, які оновлення будуть робитися, і коли 
  • Ознайомтеся з інструментом для проведення кампаній на Indiegogo
Тепер Ви готові почати - зібрати кошти і здійснити власні мрії! 

Розвивайтесь і експерементуйте разом з нами!

Юлія Гончар, спеціально для Media IC






Світ потребує солідарності…чи не так?

Протягом п’яти днів 23-27 жовтня у Варшаві проходила конференція під багатозначною назвою, цілком і повністю продиктованою нинішніми соціальними, економічними та політичними реаліями постсоціалістичних держав – «Світ потребує солідарності».
Братерство, підтримка, допомога та тісна співпраця у боротьбі за демократію: на скільки реально цього досягти, коли всі ми живемо в різних країнах та в різних реаліях? Здавалось би риторичне запитання. Втім дисиденти з різних країн світу, яких об’єднує не тільки спільне важке минуле – боротьба за свободу та людські цінності – але й спільне бачення майбутнього, знають «рецепти» виходи держав з криз, знають, як подолати диктаторські режими, знають, як пробудити людську свідомість та знають як діяти.

Завдяки медіапідпримці зі сторони Media IC ці знання могли отримати усі, хто приєднався до перегляду конференції на живо в Інтернеті. Завдяки інструментам Google: Google+, Google Hangouts, You Tube та Gmail відбулась відеозустріч польських та українських журналістів у неділю, в день голосування та чотирьохгодинна трансляція наступного дня в понеділок. Більш того – задати своє питання з будь-якої країни світу могли всі охочі і одразу отримати відповіді від провідних східноєвропейських борців за демократію, почути їх думки та висновки. Трансляція відбувалась наживо і з синхронним перекладом за допомогою інструментів Google.

Конференція, яка умістила в себе кілька надважливих речей – 25-тиріччя створення координаційного Центру Варшава’90 та парламентські вибори у Польщі – зуміла в одному місці зібрати унікальних людей, знання та життєвий досвід котрих є безцінними для нинішнього покоління. Учасники зібрання спостерігали за виборами, аналізували їх попередні результати, обговорювали проблеми, які існують в сучасних реаліях та окреслили шляхи їх подолання і свою участь у цих непростих процесах. Трансляція заходу у мережі Інтернет зробила ці унікальні знання доступними для кожного. 


Дисиденти: це не просто люди. Це надособистості, котрі віддали найкращі роки свого життя за те, що відстоювали демократію та боролись за неї, не боялись плисти проти течії соціалізму та комунізму. На жаль, не всім вдалось досягти бажаної мети. Багато хто з них досі живе в країнах, де немає свободи слова та вільного висловлювання своїх думок, де демократія просто задекларована на папері, але не існує у реальному житті. Саме тому, за словами більшості учасників конференції, Польща тут є чи не найкращим прикладом – країна, де демократія розвивається, а люди почуваються у безпеці. Та очі дисидентів бачать більше, вони відчувають краще і нові виклики сучасного світу не страшать їх. Під час різних панельних дискусій присутні могли почути і про гібридну війну, і про можливі загрози у процесі розвитку демократії, і про зовнішніх ворогів, які вдають із себе спасителів, і про революції та їх наслідки. 

Тобто, це усе те, що кожен з нас так чи інакше переживає – тільки у своїй країні. Події, свідками котрих ми є тут і зараз, наша щоденна боротьба за свої права з цілком реальним усвідомленням своїх обов’язків і цілковитою готовністю брати на себе відповідальність. Кожен з нас у цій непростій щоденній роботі потребує допомоги та підтримки і саме завдяки солідарності відбувся крах соціалістичного режиму. Надихає чи не так? А чи не саме це хотіли нам показати організатори конференції? Надихнути своїм прикладом, своїми історіями, своїми реаліями, своїм оптимізмом і нестримною жагою до свободи. 

Організатором Конференції «Варшава’90» виступила Асоціація Журналістів Польщі, а модератором Ядвіга Хмеловска – одна з координаторів руху Солідарність. Українські журналісти, які спостерігали за виборами – представники Незалежної Медіа Профспілки України

Як на мене, вдалось!

Оксана Денисюк, спеціально для Media IC

Фото з Конференції для перегляду: 
Альбом № 1
Альбом № 2
Альбом № 3

среда, 28 октября 2015 г.

БЕЗКОШТОВНІ GOOGLE ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ВАШОЇ РОБОТИ

Про найновіші інструменти Google, які можуть використовуватися для онлайн співпраці та партнерства під час ‪#‎tech2empower‬ Йоанна Хвастовська - головний інженер з програмного забезпечення Google.
Yulia Gonchar with Joanna Chwastowska


Зокрема найефективнішими інструментами для спільної онлайн роботи залишаються:

- Google документи, 
- Google форми, 
- Google презентації,
- Google таблиці.

Завдяки цим інструментам, можна колективно працювати, над документами, формами, презентаціями, таблицями, перебуваючи в онлайн доступі.


Для того, щоб користуватися безкоштовними інструментами Google, необхідно мати створений акаунт Google. Створення якого є достатньо простим і безкоштовним.

Нагадаємо, що команда Media IC, тривалий час використовує інструменти Google для ефективної громадської роботи. І завжди готова поділитися своїм досвідом ефективного використання Google інструментів!

Юлія Гончар, спеціально для Меdia IC  

4 КРОКИ ДЛЯ УСПІХУ В ІНТЕРНЕТ

Як визначити власну цифрову комунікативну стратегію, розповіли технічні консультантки з Кремнієвої долини під час тренінгу Tech2Empower, що відбувається 27-29 вересня у Києві у співпраці Wake, УЖФ та America House
Фото Heather Ramsey


Перш ніж, розпочати комунікативну діяльність в Інтернет, важливо визначитись із власною стратегією.

Юлія Гончар з експертками Tech2Empower
По-перше потрібно відповісти собі на запитання: яку аудиторії Ви намагаєтесь охопити. Визначтесь, хто ті люди (донори, прихильники, користувачі), впливові особи (посадовці, журналісти, підприємці), організації (партнери, організації, органи влади), до яких Ви хочете донести інформацію.

Другий крок - сформулюйте мету. Пам'ятайте, що мета повинна бути конкретною, вимірюваною, досяжною, реалістичною і з визначеними часовими рамками.

По-третє, пам'ятайте про форму подачі інформації враховуючи такі критерії: історія про себе, історія про нас, історія сьогодення.

Четверте, використовуйте ефективні онлайн інструменти, щоб візуалізувати свою інформацію.

Така побудова стратегії умовна називається POST


На думку, експерток Tech2Empower, вона призведе до успіху Вашої цифрової комунікативної стратегії.  Тож бажаємо успіху в Інтернет спілкуванні. 
Розвивайтесь і експерементуйте разом з нами! 

Юлія Гончар, спеціально для Media IC 

  



воскресенье, 25 октября 2015 г.

Навчаючись у Варшаві, українець досліджує польське коріння. Ці поради знадобляться кожному


Дізнатися більше про своє коріння бажає багато хто. Але з чого розпочати? Складні історичні події радянського часу, розкидали родини по світу, приховали численні факти за грифом таємності. 

Однак, хто шукає - той знайде! Своїм успішним досвідом і порадами ділиться Дмитростудент школи "LOGOS", який зараз навчається і живе у Варшаві. 

- Дмитре, як давно ти зацікавився своїм корінням? 

- У кінці 1990-х рр. мій нині покійний д.Сєва, приніс із родинного будинку, де мешкала уся родина матері, дерев’яну скриньку з різними старими паперами. Серед них були квитанції, записки про ціни на базарі та різноманітні документи (свідоцтво про шлюб, народження тощо). Усі були датовані 1900-1930 роками. 


Ще тоді я багато дізнався про походження самого будинку, а також про родину моєї бабці, польки за походженням. Та згодом я пішов до лав збройних сил України і вивчення родоводу довелося відкласти.

- Коли ж ти знову повернувся до вивчення історії свого роду?

- Аж взимку 2008/09 років я знову зацікавився походженням. Просто написав у Google дівоче прізвище своєї бабці – Волонсевич.

Моєму здивуванню не було меж, коли натрапив на сайт свого троюрідного брата Петра з Ополе (Польща). Він із 2003 року також зацікався нашим корінням та багато чого вже встиг віднайти.

На його сайті представлена моя гілка в електронному генеалогічному дереві.

Виявилось, що засновнику нашого роду (протопласту) Івану Волинцю за заслуги перед Польщею та безпосередньо королем Сигізмундом І Старим та королевою Боною Сфорцою у 1557 році було надано привілеї та саме прізвище, адже раніше люди їх просто не мали.

До 1918 року було також написане наше генеалогічне дерево, яке містило усіх чоловіків (жінок на ньому не вказували) від 1500 року до 1918 року, а це біля ХІІІ поколінь. Закінчувалось воно на браті моєї бабці Ванди (1908-1985).

- Це дивовижно, що завдяки Інтернету ти міг дізнатися так багато інформації і віднайти кузена. Дмитре, а що
 ти зміг довідатися, перебуваючи безпосередньо у Польщі? 

- Приїхавши до Польщі я нарешті побачився зі своїм двоюріднім кузеном, та дізнався від нього ще більше детальної інформації про нашу родину, її історію та непросту долю за часів панування Царської Росії та і за комуністичного строю СРСР. А також про наш родинний дворянський герб Orla.

Кузен та брати моєї бабці з 1918 років разом з Йозефом Пілсудським воювали проти більшовиків, доходили до самого Києва у 1920 році. Потім були військовими метеорологами, хотіли стати льотчиками, але у 1939 році їх полк був евакуйований до Франції, а потім до Англії, де загинув Йозеф.
А от Антоній пережив ІІ світову Війну й став дідусем Петра (мого кузена).

- Чи звертався до архівних установ Польщі?

Так, я зробив запит до Centralne Archiwum Wojskowe (Центрального Військового Архіву Польщі) щодо моїх двоюрідних дідусів. Хочу більше дізнатися про їх військову кар’єру, нагороди та місця перебування.

Це, звичайно, стане в нагоді при отриманні Карти Сталого побуту, але не в цьому річ. Усі хто починає шукати якусь інформацію про своїх предків, від ще живих родичів та дідусів, з архіву чи в Інтернеті, згодом краще починають розуміти історію не тільки свого краю, але загальну історію Європи і навіть Світу!

-  Що порадиш тим, хто хоче віднайти своє коріння?

Намалюйте на папері або у Word чи Excel свою клітинку з ім’ям, прізвищем, датою та місцем народження, важливими етапами у житті (школа, армія, інститут, робота, одруження, розлучення) й продовжуйте домальовувати своїх батьків, дітей, братів та сестер, бабцю та дідуся (своїх та дружини).

Коли закінчиться відома Вам інформація, зробіть невеличку анкету для опитування родичів, сусідів та знайомих родини. І питання за питанням почніть свій власний детектив з багатьма цікавими та невідомими фактами по його закінченню.

- Куди б порадив звернутися тим, хто починає досліджувати свій родовід?

З дещо більшим багажем даних вже можна звертатись до місцевого, районного, обласного, військового Архіву в Україні. 
Ось чи не повний їх перелік: http://www.archives.gov.ua/Archives/ 
Або до Архіву Національного чи Воєводського у Польщі. 

Пропоную деякі корисні посилання:
Archiwa Państwowe

Serwis Szukaj w Archiwach 

Naczelna Dyrekcja Archiwów Państwowych 

Narodowe Archiwum Cyfrowe  

Archiwum Główne Akt Dawnych

Archiwum Państwowe w Warszawie

Archiwum Akt Nowych  


І насамкінець, поради польською мовою про те, що кожен може стати генеалогом.

Отже, як виявляється, є багато можливостей, щоб дослітити свій родовід, дізатися більше про родинне коріння. 
Можливо, варто розпочати вже сьогодні? 
Сподіваємось, наші поради стануть Вам у нагоді!

Юлія Гончар, спеціально для Media IC.

понедельник, 12 октября 2015 г.

Мы переехали в Варшаву

Мы переехали в Варшаву. Чуть больше года назад. И теперь здесь наш новый дом. По скайпу, вайберу и телефону я постоянно слышала год назад один и тот же вопрос: «Чем ты занимаешься целыми днями?)))», или «Тебе не скучно там?!». Нет. Мне не скучно. Другая страна, и другой город. Но, я - та же самая. Я здесь -просто живу. И я - мама. Мы переехали семьей: я и дочь. У мамы всегда бывает много дел. Разных. Дочка взрослая. Учится в университете. Так сложилось, к счастью, – мы дружим. Мы близкие. У нас много общих интересов. Так было еще в Одессе...
«Одесса – это не город, это улыбка Бога». В сутках не хватало времени. Везде, и постоянно, что-то да происходит. 

В столице одной из европейских стран культурная жизнь еще насыщеннее. И уследить за всем вокруг иногда просто не успеваешь. Нельзя объять необъятное. Информация находит нас везде. Бигборды, газеты, флаеры у метро, радио, телевидение, интернет. Сложно уследить за всеми информационными порталами. И тем более, часто события бывают одновременно. Стоящие. И так хочется на них побывать, быть в курсе, успеть везде. На помощь приходят друзья. Часто именно от них я узнаю о чем-то. И мы, совершенно волшебным образом, попадаем в какое-то интересное место, на мероприятие, бываем на событиях, о которых даже не знали, или знали, но не могли предположить, что будем приглашены. 

И поэтому, я всегда рассказываю своим знакомым, здесь в Варшаве, о том, что узнала, где побывала, что понравилось. Мы много гуляем, смотрим фильмы. Бываем на фестивалях, выставках, концертах, импрезах, приемах, в музеях, галереях, на пикниках. Вдвоем, с друзьями. Это часть нашей жизни. Мы живем этим. Мы не эксперты. Мы можем просто рассказать об этом.

*****************************

конец сентября, 2015

Пару недель назад в очередной раз поехали в Лазенки.
Просто побродить. Поговорить. Было еще очень тепло. 
И, конечно, опять павлин вызвал восторг своим невозмутимым и безмятежным появлением. И, конечно, фотографировали. Как всегда. Позаглядывали в огромные окна оранжереи. Белоснежные копии древних скульптур. «Лаокоон». В Одессе такой из мрамора, перед Археологическим музеем. Апельсиновые деревья в кадках. Уже смеркалось. Даже не стали узнавать как попасть внутрь. Пошли к воде. 
Прямо на скамейке лежал конверт. Распечатанный. Пустой. Письмо было из Франции. Из Парижа. Получатель в Варшаве. Krzysztof dla Bogusi. Конверт был очень аккуратный. Но какой-то совершенно другой, непривычный. Сзади стояла дата, написанная от руки. 12.03.1965г. Кто-то много лет его хранил, и почему-то принес, и оставил здесь. И мило, и грустно. Романтично. 

Пришел голубь. Просто так. Пообщаться. Честно, просто так. Мы были без булки, и без семечек. Погулял рядом с нами часик, улетел. 

Проговорили мы до самой темноты. Обо всем. О любви, и о расставаниях. О памяти. В сердце. В мыслях. И в таких вот конвертах…

*****************************

04.Х.2015

Вернулись из Сопота к полуночи. Успели на последний поезд в метро. 

Во вторник друзья позвали в Лазенки. Do Starej Oranżerii. Stara Pomarańczarnia z Teatrem Stanisławowskim. Той самой, в окна которой мы заглядывали. Там в рамках Фестиваля образования проходил семинар «Образование и экспозиция в историческом театре». «Strefa Muz i Myśli Staniśława Augusta». И так мы попали внутрь Оранжереи и побывали в Королевском театре. Интересные доклады. Об Институте Театральном, о роли виртуального и реального пространства в театре Института Театрального, и о том, как это влияет на образовательный процесс, говорила директор этого института Дорота Бухвальд. 

Узнали, что есть сайт со всей информацией о театрах: www.e-teatr.pl. Все новости. Адреса театров. Репертуар. Премьеры. Фестивали. Что пишут в прессе. Интервью. Рецензии. Нестандартная подача истории театра польского, доклады проф. Дариуша Косинского. На этом сайте есть архив. Он постоянно пополняется, и вы найдете в базе данных все детали театральной жизни в Польше. Есть информация о конкурсах и театральном образовании в Польше. 

И сам Дариуш Косинский, профессор, делал доклад, с присущей ему долей юмора, «Какого вкуса масло масляное, или о театральности музея театрального». Кшиштоф Жвирблис рассказывал, из опыта собственной практики, о пути от театра экспериментального и перфоманса до участия в акциях социально-художественных. О том, что происходит в Лазенках всегда можно узнать в РАЗДЕЛЕ

И вот, в воскресенье, 11-го октября, вы можете насладиться уникальным финалом III Фестиваля образования. На сайте сообщается о том, что состоится прогулка Spacer z chórem Gre Badane po Łazienkach. Начало в 17.30, у амфитеатра, вход свободный. Путешествуя вместе с хором по саду Лазенок, вы окажетесь в Королевском театре Старой Оранжереи.

Лилия Сичевая, специально для Media IC
 

четверг, 8 октября 2015 г.

"Нужно только быть", Лилия Сичевая

Другая страна, другой язык, другие привычки, другое, другое, другое. И мы – перестраиваемся, хотим быть созвучными. Часто мы не признаемся себе в том, что устали, не всегда знаем, что делать дальше…и как. Очень близкие друзья и родные остались в другой стране. Не всегда хочется в чем-то признаваться, даже им. Мы ведь здесь все оказались не просто так. У каждого своя причина. И мы стараемся. И мы улыбаемся. И мы собираемся. И мы делаем действия. И все получается, со временем. Нужно только быть сильнее. Терпеливее. Энергичнее. Оптимистичнее. 

Мы задаем вопросы тем, кто оказался здесь раньше, у кого больше опыта. Ответы помогают разобраться в обыденных простых вещах. Мы впитываем и впитываем информацию. Спасибо, что поделились, подсказали, проинформировали. Мы интегрируемся. Кто-то быстрее. Кто-то дольше. И каждый индивидуально. Всегда. Вы можете даже переехать всей своей семьей, с детками, уже взрослыми или еще совсем маленькими. Даже, возможно, переехали ваши родители. Я вот переехала с дочкой. Но перестраиваемся и привыкаем мы все индивидуально. И взрослые, и дети. Всегда. Потому, что мы все разные. Мы разного возраста, интересов, профессий, из разных городов, и из разных стран. Много различного в нас, и еще больше общего.

И самое первое – у нас новая страница нашей жизни. Мы открыты. Появляются новые знакомые, мы начинаем делать то, что раньше не делали. Интересоваться тем, чем раньше не интересовались. Мы не боимся меняться. Не боимся учиться. И поддерживаем друг друга. Словом, советом, улыбкой. Объединяемся в группы в интернете, по интересам. Рассказываем где были, что видели. Обмениваемся впечатлениями. Даём рекомендации. Здорово. Находим родственные души. Объединяемся по увлечениям и уже встречаемся в жизни. Смотрим вместе фильмы, слушаем лекции, тренинги, танцуем, ходим на концерты, фотографируем, печем сладости, делаем маникюр, ездим на велосипедах, растим здоровых детей. Часто не рассказываем, где работаем. Потому, что место нашей работы не всегда соответствует тому, чем бы на самом деле мы хотели и чем можем заниматься. Потому, что знаем. Потому, что умеем. Потому, что имеем опыт. Но еще просто не наступил тот момент. Не хватает смелости, уверенности, знания языка, знакомств. Но все будет. Со временем. Если есть желание. Воля. Сила. И терпение. 

И пока мы адаптируемся, нам нужны силы. Радость. Тепло. Эмоции. И мы находим их. Каждый в своем. 

Природа, растения, звери, горы, воздух, река, море – и мы наполняемся силами и светом. Как дети. Мы забываем о возрасте, когда слышим щебет птиц. Когда смотрим на луну, на красивый закат. Шуршим желтой листвой в парке. Смеемся, глядя на забавных щенков. Когда вдыхаем утренний морозный воздух. Бежим босыми ногами по кромке моря… 

Мы с дочкой часто гуляем. В разных местах. Жили в Одессе. Теперь в Варшаве. Скучаем за морем. Нет, не за купанием. За этим ощущением, когда смотришь на море…и за теми эмоциями…

В воскресенье у меня был день рождения. И мы поехали к морю. В Сопот. 

Приехали утром, в половине десятого. И по улице Bogaterów Monte Kassino спустились прямо к морю…. В тот день было много поздравлений. Один из моих ответов. «… мы в Сопоте))) здесь нереально! Самый теплый день))) солнечно, и так красиво! Тихо, хотя много людей! Море мармеладное) теперь мы и в Польше нашли родное место».

Лилия Сичевая, специально для Media IC

Досвід Німеччини у сфері фан-культури

Фани, ультраси, вболівальники, «кузьмічі»… Хтось про них майже нічого не знає, хтось вважає, що всі вони однаково пов’язані з футболом, а хтось асоціює їх з хуліганами. В Україні не існує одностайної думки з цього приводу. Але нам випала чудова можливість дізнатися про минуле і теперішнє фан-культури однієї з найвідоміших футбольних країн – Німеччини. 

Нашим співрозмовником став Ральф Буш – керівник фан-проекту в Берліні (BSC Herta, Union Berlin, BFC Dinamo). 

- Пане Ральфе, розкажіть, будь-ласка, про предтечу фанатського руху в Німеччині.

На початку 80-х років на стадіон приходили різні субкультури. Для них він був майданчиком для викиду негативної енергії та емоцій. На стадіонах панував хаос, хуліганство. В той час, деякі дослідники вирішили з’ясувати коріння такої поведінки: вони брали інтерв’ю у вболівальників, запрошували їх на зустрічі. Це більше стосується західної Німеччини. Після об’єднання Німеччини до проекту додалося Динамо, яке мало погану репутацію, оскільки головою клубу був «штазі» КДБ. Навіть були такі ситуації, коли матч Динамо продовжувався не 90, а 100 хвилин, оскільки команда програвала. Такий футбол і така команда не тішили вболівальників.

- Які назрівали зміни?

В ті роки з’явилося багато право-радикальних фанатів. Існувала велика напруженість між фанатами та поліцією. Але футбольна федерація не реагувала на це, кажучи: «Все що відбувається поза стадіоном – нас не стосується». Футбольні фанати стають темою не тільки суспільною, але і політичною. Став очевидним той факт, що потрібно змінювати імідж фанатського руху. Була створена комісія на рівні міністерства внутрішніх справ, у яку ввійшли: поліція, представники влади та футбольних клубів. В результаті, був створений концепт «спорт та безпека», який містив у собі багато аспектів: правильність будови стадіону, безпека на стадіоні (організовувалася приватними службами безпеки), соціально-педагогічний аспект роботи з молоддю.

- А як народився Ваш фан-проект в Берліні?

Спочатку, проект не знайшов підтримки у сената, оскільки Герта вилетіла у третій дивізіон. Лише через три роки свого існування, фан-проект отримав фінансову підтримку від влади міста.

- Футбольні клуби фінансово підтримували?

Герта трохи виділяла грошей. Але, нам важливо було залишатися незалежними від футбольних клубів. Зараз у футбольних клубів від першого до третього дивізіону є обов’язкова посада «співробітник по роботі з фанатами». Ми ж – трохи інша організація.

- А як у Вас зараз із фінансуванням фан-проекту?

Фінансування йде від федеральної землі, міста і німецької футбольної ліги. Дуже важливо не залежати від клубів. В нашій команді фан-проекту всі люди з соціально-педагогічною освітою, вони професіонали своєї справи. 

- Яка основна мета фан-проекту?

Наша основна мета – культивувати толерантність в колі фанатів. Ми закликаємо їх відмовитися від расизму, сексизму, радикальних поглядів. Все це досягається завдяки неформальному спілкуванню з фанатами. Ми організовували футбольні матчі між ними, запрошували на зустрічі, зустрічалися на футболі. Саме таким чином ми могли впливати на цих людей. 

- Ясна річ, що були і неприємні ситуації, складнощі…Чи не так?

Звичайно, зміни були не такими швидкими, як хотілося б. Бувало і таке, що фанати приходили на зустріч із нами, спілкувалися, а вже наступного дня навіть не віталися на стадіоні. Нам було важливо, щоб нас прийняли. Цей процес був дуже довгим.

Деніс Савченко, спеціально для Media IC

Нове навчання - нове життя у Польщі

Розпочати нове навчання, нове життя у дорослому віці у Польщі - це реально!

Ми вирішили поспілкуватися з Наталею, яка цієї осені розпочала навчання на 1 семестрі спеціальності "Рахунковість" Заочної поліцеальної школи "Логос".

- Які перші враження від навчання, Наталю? Адже в Україні вже тривалий час працювала бухгалтером, маєш і відповідну освіту, і досвід?

- Викладач мого віку, дуже приємна. Вона є практикинею, тому заняття цікаві і продуктивні. Атмосфера демократична і приятельська. Мені це дуже імпонує, адже я вже не школярка. Аудиторія для занять - світла, тепла, обладнана комп'ютерами. 

Тим, хто ще недостатньо розуміє польську, інші студенти допомагають, а також викладача можна перепитати без проблем. До того ж при школі діють додаткові  курси польської мови.

Отже, перше враження - просто супер!

Нагадаємо, що навчання для українців у Заочній поліцеальній школі "Логос" є безкоштовним. Більше інформації можна дізнатися за телефоном: 885 777 901 або на Інтернет-сторінці школи https://www.facebook.com/logos.warszawa

Юлія Гончар, спеціально для Media IC.

воскресенье, 4 октября 2015 г.

Новий навчальний рік у школі "Логос": перші враження

Розпочався новий семестр у навчанні заочної поліцеальної школи "Логос".  Ми вирішили дізнатися про враження з перших вуст, від самих студентів.  Першим співрозмовником став Дмитро - представник 3 семестру напрямку "Технік адміністрації".

- Дмитре, яке твоє загальне враження від перших днів навчання? 

Перший день навчань пройшов швидко та цікаво. Познайомилися з новим приміщенням Вищої Школи Менеджерської, де відбуватиметься навчання. Заступниця директора школи "Логос", Оксана Горобець, зустрілась із представниками усіх груп,щоб разом обговорити наші пропозиції.

- Чи сподобалось  нове місце навчання у Вищій школі менеджерській?

- Так, це гарне приміщення на вулиці Кавечинській. Краєвид старого району Праги мене надихає. Поряд є гарна базиліка, куди я збираюсь ходити по неділях, перед навчанням. Вже розібрався в схемі будівель Вищої Школи. Ми маємо окрему аудиторію на 3-му поверсі з гарним видом на дахи та балкони мешканців Кавенчинської. У самому приміщенні - є всі необхідні зручності.

- Яке враження склалося від нових викладачів?

Пан Павел є викладачем Університету Варшавського, а це вже рівень. Сказав, що іноді будемо брати з собою ноутбуки для практичних занять! Від у нас буде викладати Podstawy prawa administracyjnego i Wykonywanie pracy biurowej по суботам, а пані Анна Podstawy prawa pracy i Postępowanie w administracji по неділям. Отож,  нові викладачі такі, що надихають на успішне складання Паньствових Іспитів в кінці навчального року!

Юлія Гончар, спеціально для Media IC.